Історична довідка
Іванівська сільська рада розташована в західній частині Бахмутського району. Відстань від села Іванівське шосейним шляхом: до обласного центру м. Краматорськ – 50 км; до міста Бахмута – 7 км.
Територіальну громаду ради утворюють жителі таких населених пунктів:
Село Іванівське.
Центр сільської ради, розташоване на березі річки Ступки, в 7 км на захід від районного центру м. Бахмут та однойменної залізничної станції. Через село проходить регіональна автодорога місцевого значення Костянтинівка-Бахмут.
Загальна площа – 334,0 га .
Сільська рада
До міста Бахмут можна доїхати маршрутним таксі маршрут № 310 «Бахмут-Іванівське», автобусом Костянтинівна – Бахмут.
Село Кліщієвка
Розташовано в південній частині районного центру м. Бахмут. Через село проходить місцева автодорога Бахмут – Андріївка. Загальна площа – 274,60 га.
Стародавній Храм у с. Кліщієвка
Село витягнуте з північного сходу на південний захід вздовж балки. В центрі села розташований соціальний центр, у складі: пошта, ФАП, клуб, бібліотека. Ще в селі є Свято-Покровський храм 1841 р. Виробничих будівель в межах села немає. До центру сільської ради с. Іванівське можна дістатися залізничним шляхом до станції Бахмут (електрички Лиман – Курдюмівка). До обласного центру –автобусами з автовокзалів м. Бахмут.
Село Андріївка
Розташовано в 10 км на південь районного центру на автодорозі Бахмут – Андріївка і залізниці МПС Лиман – Курдюмівка. Загальна площа – 20,60 га.
В селі дві вулиці, забудовані садибними будинками.
До центру сільської ради с. Іванівське можна дістатися залізничним шляхом до станції Бахмут.
Село Берхівка
Розташовано в 5 км на північ від м. Бахмут. Загальна площа –144,9 га. Зв’язок з районним центром здійснюється по міжнародній автодорозі Київ – Харків – Довжанський та автодорозі місцевого значення Бахмут – Берхівка.
Селище Хромове
Розбито на три частини рельєфними особливостями. Загальна площа – 116,7 га.
До центру сільської ради с. Іванівське можна дістатися маршрутним таксі Бахмут – Іванівське, автобусом Костянтинівка – Бахмут.
Селище Хромове – це передмістя міста Бахмут, тому до міста мешканці добираються міськими автобусами, тролейбусами, маршрутними таксі.
У восьми кілометрах від Бахмута, неподалік від м. Часів-Яр, у широкій долині розкинулося красиве село Іванівське. Місцевість села гориста, перерізана балками. Через село проходить асфальтована дорога, яка з’єднує місто Бахмут із Костянтинівкою. Залізничний шлях знаходиться на відстані 6 км.
В нашому селі виявлена стоянка епохи раннього палеоліту, яка знаходилась на окраїні села. У шестидесятих роках дев’ятнадцятого століття працівники Донецького університету В.Я. Устенко і Д.С. Цвейбель визначили на окраїні села, на крейдяній височині, неолітичну стоянку новокам’яного віку (6-5 тисяч років до нашої ери).
По легенді наприкінці XVII сторіччя три брати по прізвиську Ступки, які розправилися із своїми воронезькими поміщиками за знущання над селянами, появились верхи на конях у невеликого козачого містечка Бахмут. Так до 1770 років з’явилося перше людське поселення в наших місцях. Брати Ступки:перші два із дружинами, а третій з нареченою поклали початок вільному хутору Ступки. Час минав. Назва села після цього декілька разів офіційно змінювалась, але назва «Ступки» дуже міцно за ним трималась.
Катерина ІІ намагалась скоріше заселити відвойований у турків і татар великий простір Дикого поля, тому щедро роздавала великі маєтки офіцерам, які служили в її армії. Так, у 1776 році хутір Ступки, його вільні поселенці і землі у кількості 6 тисяч десятин, царицею були «пожалованы» (рос. мова) в рангову дачу коменданту Бахмутської фортеці підполковнику Івану Васильовичу Шабельському, який хутір Ступки на своє ім’я назвав Іванівкою. Поміщик Іван Шабельський збудував став, а біля ставу будинок, як фортецю. Половину землі і будинок він віддав своєму молодшому брату Олександру і залишив його жити на цій садибі, а собі збудував більш великий будинок, у якому довгий час уже в наші дні знаходилась школа бухгалтерів (сільськогосподарська школа, сільськогосподарський технікум).
Однак І.В. Шабельський не бачив садибу Іванівку (село Красне до 2016 року) без церкви. У липні 1781 року була надана «благотворительная грамота» на заклад і будівництво церкви. У жовтні 1788 року церква була відкрита для мешканців села. Наша церква була єдиною церквою в Бахмутському повіті, яка дозволила собі «розкіш» мати престоли.
Землі поміщиків Шабельських простиралися від Бахмута до теперішній Костянтинівці. Родина Шабельських росла, її члени між собою ділили землі, повіти зменшувалися, частина земель була продана, а частина передалася родичам. Колись велика, а тепер дуже зменшена центральна садиба Шабельських досталася у спадщину одному з родичів Івану Голубу. Цей поміщик повелів назвати село по-старому Ступками, але з добавкою свого прізвища – Голубовськими. Так з’явилась нова назва села «Ступки-Голубовські».
Згідно реформи 1861 року селяни повинні були викупати у поміщиків свою садибну і надільну землю. В основу викупу землі в Ступках застосовувалися не продажна ціна землі, а розміри грошових повинностей. Природно селяни були дуже незадоволені такими реформами.
В цей час село розділилося на два земельних товариства і Ступки-Голубовські отримали свою нову назву: та частина села, де була збудована церква, стала називатися Іванівкою,
але тепер на честь Івана Хрестителя, а друга його, східна частина села, розділена дорогою і широкою вулицею стала називатися Хрещенівкою (на честь Івана Хрестителя).
В народі ж до самої Жовтневої революції все наше село називалося Ступки-Голубовські, а в реєстрі населених пунктів, до революції наше село називалося: Івано-Хрещенківське Сантуринської волості (пізніше Бахмутської) Бахмутського повіту Катиронославської губернії. І тільки у двадцятих роках, після Жовтневої революції село було перейменоване Красним.
До Жовтневої революції у селі не було ні клубу, ні читальні. Для розваг у зимовий період молодь збиралася на «вечорниці», а літом – на нічні гуляння у великих градських амбрах з великими навісами. Освіта у молоді в кращих випадках закінчувалось початковою. В селі була початкова школа на 60-70 учнів, при одному або двох вчителів. До школи ходили в основному хлопці.
Восени 1905 року по всій Російській імперії відбувся політичний страйк. У страйку приймали участь і робочі села Ступки. Під час знаменитого Горлівського повстання, яке проходило у 30-40 кілометрах від нашого села, місцевий вчитель Григорій Олександрович Дегтярьов, який особисто приймав участь у повстанні, організовував підвіз харчив, як допомогу повстанцям. А під час єврейського погрому у місті Бахмут в нашому селі ховалося багато єврейських сімей.
В селі довгий час мешкав учасник повстання на броненосці «Потемкин», колишній матрос з того корабля Федір Семенович Коваленко.
В 1929 році було організовано два колгоспи. На Іванівці – колгосп № 1, на Хрещенівці – колгосп № 2.
Так було до Великої Вітчизняної війни. На початку липня 1941 року наше село було окуповане. В селі був встановлений окупаційний режим. Село було наполовину спалено. З 420 дворів 230 було знищено. Героями показали себе на фронтах війни – мешканці села. В боях загинуло понад сотню чоловік, інвалідами повернулись біля двадцяти чоловік і тільки п’ятдесят повернулися живими.
У вересні 1943 року наше село було визволено від німецьких загарбників. І на другий день мешканці села Красне перейшли до нового життя. До 1950 року два колгоспи були повністю відновлені. Були збудовані нові будинки, відкрита школа, амбулаторія, споживча кооперація. Велику турботу щодо відновлення рівня життя селян проявив колишній голова (з 1949 року) С.І. Кучма.
До початку 60-их років в колгоспі «Донбас» (з 1959 року) було 4449 га землі, дві тракторні бригади, три ферми великої рогатої худоби, дві свинотоварних і одна ферма для птиці. Росли врожаї озимої пшениці, надої молока. Зріс великий клуб на 500 місць, бібліотека, школа на 300 місць.
Після переборювання розрухи, підйому сільського господарства, наш колгосп «Донбас» був перетворений у радгосп «Красносільський», а потім після реформування у ВАТ «Красносільське».
Неподалік від села розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Ступки-Голубовські
Під пам'ятку природи виділено 31,33 га із земель запасу Красненської сільської ради Бахмутського району Донецької області.
Рішення про присвоєння статусу пам'ятки природи було прийнято на 29 сесії Донецької обласної ради 1 липня 2010 року за клопотанням Красненської сільської ради Бахмутського району Донецької області та науковим обґрунтуванням, підготовленому співробітниками Донецького ботанічного саду НАН України.
Природоохоронний статус було присвоєно для збереження і відтворення у природному стані природних комплексів та окремих компонентів різнотравно-ковилових і петрофітних степів.
На території пам'ятки природи ростуть унікальні види крейдяної рослинності. Ендемічні види, що зростають тут виявлені на південних кордонах їх поширення. Велика кількість видів занесена до Червоної книги України.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Ступки-Голубовські
З 2016 року село Красне перейменовано у с. Іванівське, згідно постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19.05.2016 року.
Відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у Донецькій області у Бахмутському районі: Красненська сільська рада рішенням від 15 червня 2016 року перейменувала Красненську сільську раду на Іванівську.
Громада пишається своїми відомими земляками:
Богун Олександр Васильович (17.08.1921 – 05.06.2003) народився в селі Красне. Працював в радгоспі «Красносільський» заступником директора та біля 20 років головою Красненської сільської ради. Нагороджений а високі досягнення в праці орденом «Трудового Красного Знамені». Брав участь у Великій Вітчизняній війні 1942-1945. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ст. та медалями.
Бондаренко Олександр Миколайович (25.01.1935 – 07.03.1992) народився в селі Красне Артемівського району Донецької області. Після закінчення ПТУ Словянська працював в колгоспі «Донбас» комбайнером. За великі трудові досягнення нагороджений орденом Леніна у 1974 році.
Бочкарьов Олександр Сергійович (05.05.1919 – 02.03.1995) народився у станиці Староминська Краснодарського краю. У 1950 році переїздить у село Красне, працює бригадиром тракторної бригади колгоспу «Донбас», механізатором тракторної бригади радгоспу «Красносільський». За високі досягнення у вирощуванні сільськогосподарських культур нагороджений орденом «Трудового Красного Знамені»(1971 р.), орденом Ленина (1974 р.).
Карнаух Леонід Петрович (17.06.1908 – 07.06.1989) народився в Полтавській області. У 1948 році закінчив Полтавський медичний технікум і по направленню приїхав в село Красне. Понад 40 років працює фельдшером. За трудові досягнення нагороджений орденом «Знак Пошани». Брав участь у ВВВ 09.1941 – 02.1942, нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ст., медалями.
Касьяненко Олександр Іванович (1924 – 01.04.1999) народився в селі Красне. Працював бригадиром садово-овочевої бригади радгоспу «Красносільський». У 1971 році одержав орден «Трудового Красного Знамені» за високі досягнення в праці. Старшина 266 стрілецької дивізії 1008 полку Донського фронту, бойовий шлях пройшов з 1942 по 1947 р. В 1943 році визволяв своє рідне село.
Коваленко Лідія Харитонівна (12.11.1924) народилася в селі Красне Артемівського району. Спеціальність агронома отримала після закінчення Красненського сільськогосподарського технікуму. Працювала в колгоспі «Донбас», у 1971 році одержала орден «Трудового Красного Знамені» за отримання високого врожаю зернових культур.
Мазік Марія Арсентіївна (29.07.1934) народилась в селі Зайцеве Артемівського району. З 1959 року мешкає в селі Красне. Трудову діяльність почала дояркою колгоспу «Донбас». У 1971 році одержала орден «Трудового Красного Знамені» за отримання високих надоїв молока. Мешкає в селі Іванівське.
Соколов Микола Георгійович (16.02.1942) народився в селі Красне Артемівського району. В 1972 році закінчив Мелітопольський сільськогосподарський інститут, а у 1975 році – Харківський педагогічний інститут. Працює вчителем фізичної культури Красненської ЗОШ. У 1986 році нагороджений орденом «Дружби народів». Мешкає в селі Іванівське.
